Росія/Україна: 10 років окупації Криму: Пригнічення Росією Української та Кримськотатарської ідентичностей у Криму має на меті зміну національного різноманіття півострова
Джерело: Amnesty International
Відколи Росія окупувала та незаконно анексувала Крим у 2014 році, вона намагалася змінити етнічний склад півострова, пригнічуючи неросійські національні ідентичності, зокрема через обмеження освіти українською та кримськотатарською мовами, переслідування релігійних меншин, придушення медіа та культури, а також підточення представницьких інституцій та зловживання системою кримінального судочинства. Відсоток населення Криму, яке ідентифікує себе з українським чи кримськотатарським народами, суттєво знизився. Мешканці й мешканки Криму змушені брати російські паспорти, інакше вони можуть потерпати від утисків прав людини, відмов у доступі до базових послуг та навіть ризику депортації. Тим часом наявні докази свідчать, що Росія переміщувала власне населення до Криму, що є порушенням міжнародного права.
Росія зосередила увагу на кримській молоді, заповнюючи шкільну освіту пропагандою, яка виправдовує її війну та ставить під сумнів спадок кримськотатарського населення як корінного народу. Водночас де-факто влада майже повністю викорінила викладання українською мовою.
Станом на 2024 рік унаслідок тривалих переслідувань із боку де-факто влади Православна церква України фактично більше не функціонує в Криму, таким чином було ліквідовано один із останніх залишків української ідентичності на півострові. Інші релігійні меншини, як от мусульмани й Свідки Єгови, зіштовхуються з дискримінацією та переслідуваннями, що зрештою призводить до відкриття кримінальних справ проти них та ув’язнення суто за те, що вони сповідують свою віру.
Плюралізм та незалежність, що були характерними для медійного середовища Криму до 2014 року, залишилися в минулому. «Влада» придушила будь-які голоси незгодних, зокрема українсько- та кримськотатарськомовних, що транслювались у пресі, на радіо чи онлайн, часто заміщуючи їх російськомовними медіа, які дотримуються офіційних вказівок. Населення Криму відрізане від українських ЗМІ, а де-факто влада вживає драконівських заходів для залякування і придушення незалежних журналістів і журналісток.
Як частина України Крим мав певну автономію — на знак визнання його унікальної історії та демографічного складу. Однак заборона Меджлісу кримськотатарського народу (кримськотатарського представницького органу) у 2016 році знаменувала характерні для російської окупації утиски проти ідеї колективного представництва та культурної автономії. Незалежність судочинства опинилася під загрозою, а з нею — і права на свободу слова, мирних зібрань і асоціацій.
Переглянути документ ➚
Відколи Росія окупувала та незаконно анексувала Крим у 2014 році, вона намагалася змінити етнічний склад півострова, пригнічуючи неросійські національні ідентичності, зокрема через обмеження освіти українською та кримськотатарською мовами, переслідування релігійних меншин, придушення медіа та культури, а також підточення представницьких інституцій та зловживання системою кримінального судочинства. Відсоток населення Криму, яке ідентифікує себе з українським чи кримськотатарським народами, суттєво знизився. Мешканці й мешканки Криму змушені брати російські паспорти, інакше вони можуть потерпати від утисків прав людини, відмов у доступі до базових послуг та навіть ризику депортації. Тим часом наявні докази свідчать, що Росія переміщувала власне населення до Криму, що є порушенням міжнародного права.
Росія зосередила увагу на кримській молоді, заповнюючи шкільну освіту пропагандою, яка виправдовує її війну та ставить під сумнів спадок кримськотатарського населення як корінного народу. Водночас де-факто влада майже повністю викорінила викладання українською мовою.
Станом на 2024 рік унаслідок тривалих переслідувань із боку де-факто влади Православна церква України фактично більше не функціонує в Криму, таким чином було ліквідовано один із останніх залишків української ідентичності на півострові. Інші релігійні меншини, як от мусульмани й Свідки Єгови, зіштовхуються з дискримінацією та переслідуваннями, що зрештою призводить до відкриття кримінальних справ проти них та ув’язнення суто за те, що вони сповідують свою віру.
Плюралізм та незалежність, що були характерними для медійного середовища Криму до 2014 року, залишилися в минулому. «Влада» придушила будь-які голоси незгодних, зокрема українсько- та кримськотатарськомовних, що транслювались у пресі, на радіо чи онлайн, часто заміщуючи їх російськомовними медіа, які дотримуються офіційних вказівок. Населення Криму відрізане від українських ЗМІ, а де-факто влада вживає драконівських заходів для залякування і придушення незалежних журналістів і журналісток.
Як частина України Крим мав певну автономію — на знак визнання його унікальної історії та демографічного складу. Однак заборона Меджлісу кримськотатарського народу (кримськотатарського представницького органу) у 2016 році знаменувала характерні для російської окупації утиски проти ідеї колективного представництва та культурної автономії. Незалежність судочинства опинилася під загрозою, а з нею — і права на свободу слова, мирних зібрань і асоціацій.
Переглянути документ ➚