Про проєкт

Із 2014 року сотні українців та українок загинули в російських таборах, колоніях і тюрмах. Тисячі залишаються в неволі — навіть не можемо точно вказати їхню кількість, адже багатьох людей країна-агресорка утримує інкомунікадо. Тож багато в’язнів вважаються зниклими безвісти. Пам’ятати, не забувати, не мовчати — це найменше, що ми можемо зробити для полонених і ув’язнених.

Кожен день у російській неволі — це психологічне, фізичне, сексуальне насильство, тортури, голод, нелюдські умови утримання, ненадання медичної допомоги, ізоляція. Це ризик не дожити до дня наступного.


Жодне «замирення», жодне партнерство чи бізнес не можливі з країною, яка систематично нехтує правами людини і самим поняттям людської гідності. Міжнародні організації, уряди, вся міжнародна спільнота має об’єднатися, щоб систематично тиснути на Російську Федерацію.

Нагально необхідні:

1

Дотримання Росією вимог міжнародного права в поводженні з військовополоненими. Допуск до всіх місць їхнього утримання представників міжнародних організацій, зокрема МКЧХ.

2

Негайне звільнення всіх цивільних, незаконно утримуваних у російській неволі.

3

Справедливе покарання всіх причетних до військових злочинів, скоєних Російською Федерацією, — і виконавців, і представників влади, які фактично санкціонують жорстоке поводження з українськими бранцями.

Тільки разом ми можемо звільнити ув’язнених!

На цьому сайті ми збираємо історії військовополонених та незаконно утримуваних у російській неволі цивільних, а також тематичну аналітику. Ці матеріали опубліковані в різний час і в різних джерелах. Щиро дякуємо медіа, журналістам і журналісткам, котрі є голосом тисяч людей, які дотепер залишаються у російській неволі.

Світ має знати про них

Військово-полонені

У поводженні з військовополоненими Росія послідовно й цинічно порушує міжнародне гуманітарне право. Ми знаємо, що відповідно до Женевських конвенцій у поводженні з військовополоненими заборонені насильство, тортури, приниження, використання для пропаганди; полонені мають бути забезпечені всім необхідним, мають право виконувати обряди, займатися спортом, отримувати листи від рідних... Натомість звільнені з російського полону українські військові розповідають про умови, які радше нагадують нацистські табори смерті або сталінський ГУЛАГ.

Їхні історії
Аналітика
Цивільні
в неволі
Міжнародне гуманітарне право категорично забороняє позбавлення волі цивільних осіб на окупованих територіях без суду, за «політичні» злочини чи за законодавством держави-окупантки. Водночас свавільне ув’язнення, «фільтрація», нелюдські умови утримання, тортури стосовно цивільних є системною практикою, покликаною здолати опір, створити атмосферу страху й покори на територіях, тимчасово окупованих Росією.
Їхні історії
Аналітика
Загиблі в російській неволі
Сотні українських військовополонених страчують на полі бою одразу по потраплянню до полону, або ж пізніше вони гинуть у неволі через недоїдання та жорстоке поводження. Цивільні ув’язнені помирають від тортур та ненадання медичної допомоги. Терористичний акт в Оленівці, від якого загинуло щонайменше 53 захисника Маріуполя, та смерть журналістки Вікторії Рощиної ― найвідоміші, але, на жаль, не поодинокі приклади.
Їхні історії
Аналітика
Зниклі безвісти
Військові, які не повернулися з бойових завдань. Цивільні, слід яких загубився під час проходження «фільтраційних заходів». І цивільні, яких на тимчасово окупованих територіях забрали люди у формі без розрізнювальних знаків. Мешканці цілих кварталів, які зазнали російських бомбардувань. Сьогодні в Україні кілька десятків тисяч осіб мають статус зниклих безвісти за особливих обставин. Частина з них перебуває в російському ув’язненні, однак через утримання інкомунікадо та недопуск незалежних моніторингових організацій дізнатися про долю цих людей не можливо.
Їхні історії
Аналітика
Кримські в’язні
Крим, окупований Росією 2014 року, став першою територією, де Росія почала піддавати незгодних репресіям. Поміж ними натепер ― кримські татари, українські активісти, незалежні журналісти та всі, хто насмілюватися висловити незгоду з політикою окупаційної влади. Репресії в Криму тривають дотепер.
Їхні історії
Аналітика
Журналісти та діячі культури
Російська окупаційна влада бореться з будь-яким незалежним інформуванням про події на окупованих територіях або ж про перебіг агресивної війни проти України. Ті ж, хто насмілюються підтримувати і розвивати українську культуру, стають «ворогами» російської ідеології. Тому журналісти і діячі культури потрапляють під тиск російської репресивної машини.
Їхні історії
Аналітика
Жінки в неволі
Російські окупанти репресують всіх незгодних і «підозрілих», в тому числі ― жінок. Щодо них, крім катувань та жорстокого поводження, системних є застосування СНПК (сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом).
Їхні історії
Аналітика
Викрадені діти
Тисячі українських дітей російська окупаційна влада вивозить до Росії, індоктринуючи їх там, влаштовуючи їх у нові «родини» та навчальні заклади. Мета цих дій ― знищити українську ідентичність дітей, створивши з них «нових росіян».
Їхні історії
Аналітика
Цей сайт є некомерційним проєктом. Наша мета — адвокація. Ми розміщуємо оригінальний текст із зазначенням першоджерела його публікації, з повагою до авторів та власників прав, з урахуванням правил, встановлених сайтом-першоджерелом. Імена авторів матеріалів зазначені на сайті першоджерела.

Редакція сайту не перекладає авторських матеріалів самостійно. Сторінки, куди ви переходите за посиланням, для вашої зручності на вашу мову автоматично перекладає перекладач DeepL, тож перепрошуємо за можливі помилки. У спірних моментах звертайтеся, будь ласка, до оригінального тексту.

Сайт створено БФ «Принцип надії» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст сайту є відповідальністю БФ «Принцип надії» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.