Непокарані злочини: сексуальне насильство над українськими жінками російськими окупаційними військами
Джерело: Pilecki Institute
«Нравится, не нравится – терпи, моя красавица» – сказав Володимир Путін напередодні повномасштабного вторгнення в Україну, щоби описати «необхідність» виконання Києвом вимог Москви. Цей нецензурний жарт походить від пісні радянського панк-рок гурту, що містить мотиви, пов’язані зі зґвалтуванням та некрофілією. Слова Путіна стали похмурим символом ставлення як Росії до України, так і російських окупаційних військ до українських жінок. Цією заявою російський президент підбурив свою армію до зґвалтувань, нормалізуючи використання сексуального насильства як зброї проти цивільного населення країни, на яку напали.
Звірства російської армії по відношенню до українських жінок можна порівняти до дій Червоної армії під час Другої світової війни, де тисячі жінок у Центральній та Східній Європі стали жертвами зґвалтувань. Це є наслідком безкарності за злочини, скоєні радянськими, а після закінчення холодної війни – російськими військами в Чечні, Грузії та, починаючи з 2014 року, в Україні.
Росія систематично чинить сексуальне насильство в тимчасово окупованих регіонах України. У катівнях, створених Росією та її колаборантами, українських жінок ґвалтують, катують та жорстоко вбивають. Це відбувається за згодою як російської влади, так і її громадян. В інтернеті можна легко знайти коментарі пересічних росіян, які підтримують злочини проти українських жінок, або записи телефонних розмов, де росіяни, чоловіки яких на війні, заохочують їх ґвалтувати українок.
У цьому рапорті ми презентуємо більше шістдесяти історій жінок, які стали жертвами російської агресії в різних регіонах України. Свідчення є повністю анонімними. Задля безпеки жінок ми не вказуємо жодних даних, за якими можна було би їх ідентифікувати. Літера «W», яку ми використовуємо, коли шифруємо імена людей, які поділилися з нами своїми історіями, походить від англійського «witness», але також може бути прочитана як «woman». Героїні рапорту походять з різних регіонів країни, різних соціальних класів, різного віку, але їх об’єднує одне – це українські жінки, які опинилися на окупованих Росією територіях і стали жертвами різних форм насильства з боку російських військових у період з 2014 по 2022 рр.
Переглянути документ ➚
«Нравится, не нравится – терпи, моя красавица» – сказав Володимир Путін напередодні повномасштабного вторгнення в Україну, щоби описати «необхідність» виконання Києвом вимог Москви. Цей нецензурний жарт походить від пісні радянського панк-рок гурту, що містить мотиви, пов’язані зі зґвалтуванням та некрофілією. Слова Путіна стали похмурим символом ставлення як Росії до України, так і російських окупаційних військ до українських жінок. Цією заявою російський президент підбурив свою армію до зґвалтувань, нормалізуючи використання сексуального насильства як зброї проти цивільного населення країни, на яку напали.
Звірства російської армії по відношенню до українських жінок можна порівняти до дій Червоної армії під час Другої світової війни, де тисячі жінок у Центральній та Східній Європі стали жертвами зґвалтувань. Це є наслідком безкарності за злочини, скоєні радянськими, а після закінчення холодної війни – російськими військами в Чечні, Грузії та, починаючи з 2014 року, в Україні.
Росія систематично чинить сексуальне насильство в тимчасово окупованих регіонах України. У катівнях, створених Росією та її колаборантами, українських жінок ґвалтують, катують та жорстоко вбивають. Це відбувається за згодою як російської влади, так і її громадян. В інтернеті можна легко знайти коментарі пересічних росіян, які підтримують злочини проти українських жінок, або записи телефонних розмов, де росіяни, чоловіки яких на війні, заохочують їх ґвалтувати українок.
У цьому рапорті ми презентуємо більше шістдесяти історій жінок, які стали жертвами російської агресії в різних регіонах України. Свідчення є повністю анонімними. Задля безпеки жінок ми не вказуємо жодних даних, за якими можна було би їх ідентифікувати. Літера «W», яку ми використовуємо, коли шифруємо імена людей, які поділилися з нами своїми історіями, походить від англійського «witness», але також може бути прочитана як «woman». Героїні рапорту походять з різних регіонів країни, різних соціальних класів, різного віку, але їх об’єднує одне – це українські жінки, які опинилися на окупованих Росією територіях і стали жертвами різних форм насильства з боку російських військових у період з 2014 по 2022 рр.
Переглянути документ ➚